Табір УПА

Дислокація табору ВОП-УНС у Чорному лісі

 Інформаційний стенд встановлюється тимчасово поблизу стели Шухевичу, Бандері й Коновальцю (до завершення науково-пошукових робіт та улаштування грунтової дороги у напрямку с. Посіч). Дорожні вказівні знаки встановлюються на роздоріжжях від траси на Калуш через с. Нову Гуту та бетонкою Чорного лісу

Перший табір Василь Андрусяк ("Різун") розташовувався поблизу села Посіч

Ось що про це пише Руслан Забілий у"Нарисах історії куреня "Скажені":

- 26 листопада 1943 року у Чорний ліс до "Різуна" прийшли з вишкільного куреня "Чорні Чорти" дві чоти: "Славка" та "Юрка". Привів ці підвідділи сотенний "Дон". Разом відділи нараховували близько 220 стрільців, тобто саме тоді, в листопаді 1943 р., було закладено основи загальновідомого згодом куреня "Скажені" під командою Василя Андрусяка - "Різуна". На той час німецька розвідка виявила скупчення повстанських відділів у Чорному лісі і 27 листопада 1943 року ворог вирішив оточити їх між селами Посіч та Завій.
   Вранці 27 листопада німці розпочали наступ із сіл Майдан, Посіч, Завій силами 600 осіб, при підтримці авіації. Близько 12 години відділи УНС було оточено повністю. Бої розпочалися о 13 годині й тривали до 18 години. "Ворог, який скочив до наступу із самовпевненістю, мав вже у перших хвилинах важкі втрати, та зрозумів, що перед ним твердий противник". Повстанцям вдалося захопити німецьку радіостанцію. Це утруднило німцям зв'язок у лісовій гущавині. Повстанці у двох точках оборони підготували групи до прориву ворожого кільця. У відповідний момент "різунівці" майже одночасно здійснили прорив у цих місцях. Після кількох годин перестрілок і рукопашних боїв вони розсіяли німців по лісу. Сотенний Володимир Чав'як - "Чорнота" пише: "Ми зрозуміли, що оточені. Нам скомандували дотягнутися до яру. Одні підсувалися, інші прикривали огнем. Коли ми зібралися на місці, звідки намітили прориватися, примкнули багнети і з криком "Слава" кинулися на ворогів".
   Результати цього бою, що став бойовим хрещенням новосформованої бойової одиниці, були такими: сотня "Змії" (командир "Різун") втратила 4 вбитими, 7 пораненими, на ділянці цього відділу німецькі втрати становили близько 45 вбитих та 15 поранених; сотня "Месники" (командир "Дон"), з якою перебував "Чорнота", мала 12 повстанців поранених і 7 вбитих. Між пораненими був сотенний "Дон". Німці недорахувалися 40 чоловік пораненими та вбитими. За іншими даними, крім втрат сотні "Змії", подаються такі: власні - 3 вбитих, 11 поранених, у німців - близько 60 осіб."

Після цього бою повстанці почали закладати новий табір на річці Луквиці 

Всеж частково курінь "Скажені" повернувся до старого табору щоб забрати свою амуніцію і 1 січня 1944 року о 10-й годині німці повторили наступ на табір. Вони його обстрілювали польовими гарматами із ближніх сіл. Курінь відступив без втрат. Німці знищили лісничівку і захопили 3 коней. 

Розбудова нового табора (грудень 1943 - квітень 1944)

Згідно спогадів Петра Мельника - "Хмари" на цю ділянку лісу на берегах річки Луквиці повстанці перемістилися після боїв з німцями.

Фотокопії текстів з книги «В огні повстання» упорядкованої С. Лесівим та Я. Коретчуком

 Р. Забілий: «У квітні 1944 у Чорному лісі з'явилися червоні партизани. В Карпати вирушило з'єднання М. Шукаєва чисельністю 2000 осіб у складі загонів імені Суворова, "Іскра", "Смерть фашизму" і "За Родіну". ... пробилося через німецький фронт у Галичині і поділилося на загони. Три загони чисельністю 700 осіб під командуванням капітана Кулагіна вирушили до Чорного лісу, а четвертий, на чолі з М. Шукаєвим, пішов на Сколівщину у Майданські ліси.

20 квітня відділи УПА відійшли з Чорного лісу у прифронтову смугу, щоб зібрати зброю та перейти фронт. На базах у Чорному лісі залишилися нечисленні відділи новобранців та бойові підвідділи для охорони таборів. За інформацією Івана Бутковського - "Гуцула", командира ВО "Говерля", 23 квітня під табором куреня "Скажені" у Чорному лісі "появилися кілька озброєних людей та зажадали від стійкового покликати до них на розмову командира цього відділу. Заявили, що вони теж партизани й хотіли б з нашими відділами, що перебувають у цьому лісі, увійти в порозуміння для спільної боротьби. По російській мові легко можна було додуматися, що мали ми до діла з червоними партизанами. Тим часом червоні кількома групами підступали під табір". Почався бій, після годинної перестрілки червоні відступили з втратами.

   Більшовицькі партизани намагалися наступати на табори інших відділів. Нечисленні групки повстанців, що залишилися в таборах, не витримували ударів і змушені були відступити в район сіл Грабівка та Майдан.
   "Різун" розумів, що більшовики знову наступатимуть на табір його куреня. Новобранці та підвідділ охорони табору наступу не зможуть стримати. Він наказав вночі все військове спорядження з табору вивезти до одного із близьких сіл. Повстанці відправили 30 підвод боєприпасів з табору і, підготувавши оборонні позиції, почали чекати наступу.
   24 квітня червоні партизани рушили в наступ на табір "Скажених". "Різунівці" зустріли їх сильним вогнем на становищах за табором. Червоні відійшли, але через деякий час знову пішли в наступ, сподіваючись на чисельну збройну перевагу над повстанцями. За другим разом вони захопили табір "Скажених" і почали там "господарювати". "Різун" цим скористався і зі своїми підвідділами відступив до сіл Завій та Грабівка. Червоні його навіть не переслідували. »

 

Пошук та дослідження локації

В серпні 2015 року велике скупчення ще помітних криївок на місцевості де перетинаються річка Луквиця та лісова дорога Завій-Посіч вперше показав дослідникам КП «Пам’ять» краєзнавець Володимир Перегінець з с. Завій (за підказкою Василя Романіва з с. Грабівка *).

Підтвердив нашу знахідку в травні 2016 року волонтер КП «Пам’ять» Богдан Топчевський вказавши точне місце розташування повстанської каплички та площі для вишколу вояків УПА згідно спогадів свого батька _______ (________ р. н.), який надавав допомогу повстанцям будівельними матеріалами, та бабусі _____________ (________ р. н.) котра з кількома односельчанами доглядала за капличкою після війни.

27 серпня 2015 року спільно з начальником відділу надзвичайних ситуацій Калуської РДА Богданом Скрипником на цій локації було здійснено пошукові дослідження для фіксації виявлених на землі контурів зведених у 1943-1944 роках колиб, криївок та інших споруд описаних П. Мельником «Хмарою» надрукованих у книзі «В огні повстання» упорядкованої С. Лесівим та Я. Коретчуком (ст. __-__). Після детального обстеження території знайдено підтверджуючі артефакти – залишки дерев’яного каркасу стін, кам’яні кладки цоколів господарських споруд, цвяхи та ланцюхи кінської упряжі. При рекогностуванні складено приблизний ситуаційний план ймовірного розташування досліджуваних споруд табору УПА на карті лісових угідь.

* Дослідник Василь Романів з с. Грабівка (один з організаторів перезахоронення «Гамалійців») прочитавши в 2014 році книжку «В огні повстання» (спогади Мельника Петра сотника УПА «Хмари»), упорядковану С. Лесівим та Я. Коретчуком, звернув увагу на детальну опис табору ВОП-УНС створеного В. Андрусяком «Різуном» у грудні 1943 та функціонував тут до квітня 1944 р. Проаналізувавши текст та звернувшись до упорядників видання за консультацією стало зрозуміло, що даний текст дійсно містить інформацію про табір де формувались загони п’ятьох сотень, які через деякий час реформувались в курені УПА ТВ-22. Пошуки стали можливими після з’ясування, що в назві річки вказуної автором спогадів наявна помилка – «Муковиця» слід читати як «Луквиця».